Дикі Василь, Ганна та Микола

Василь та Ганна Дикі із сином Миколою проживали в с. Кулига на Вінниччині. Українська родина товаришувала з братами Яковом та Вольфом Нахлісами, домівка яких була неподалік. У липні 1941 р. німці окупували населений пункт і відразу почали переслідувати місцевих євреїв. 18 серпня Вольфа розстріляли, а в жовтні народилася його донька Іда. Щоб урятувати дівчинку, Василь Дикий переконав Вольфову дружину Нехаму підкинути новонароджену донечку бездітному подружжю. Як він і очікував, ті люди відразу забрали немовля з ґанку до хати, навіть не запідозривши, що воно єврейське. Нехама змушена була переселитися до гетто в с-ще Літин. Туди було переміщено євреїв із навколишніх сіл, їх заганяли за колючий дріт і розподіляли по бараках. У кожному проживало п’ять-шість родин. 19 грудня 1941 р. в селищі було розстріляно майже 2 тис. осіб. Загалом за період від червня 1941 р. до березня 1944 р. там знищили понад 3200 євреїв. У червні 1942 р. Василь Дикий, підкупивши охоронця, вивіз Нехаму Нахліс із гетто. Відтоді вона переховувалась у його будинку. Ганна, Василева дружина, почала забирати маленьку Іду в сусідів, нібито погратися, тож Нехама мала нагоду побути з донечкою.

У своїй оселі подружжя Диких переховувало також родину Якова Нахліса – його дружину Риву й доньок Фіру, Ханну та Бетю. Микола Дикий спорудив їм надійний сховок, куди можна було потрапити лише через горище. У вересні 1943 р. до сім’ї приєднався й сам Яків. Чоловік утік із трудового табору для єврейських ремісників й на кілька днів знайшов притулок у Миколи Мукомела.

Василь Дикий знайшов надійного провідника, який погодився перевезти усіх шістьох євреїв на територію, підконтрольну Румунії. Через кілька днів після їхнього від’їзду в Диких було проведено обшук. Василя заарештували, а Миколі пощастило втекти. Лише після довгих переговорів та втручання жителів с. Кулига офіцер поліції погодився прийняти гроші в обмін на Василеве звільнення. Члени сім’ї Нахлісів, включно з Ідою, пережили війну. Довгі роки вони підтримували відтак теплі стосунки зі своїми рятівниками.

У 1994 р. Яд Вашем визнав Василя й Ганну Диких та їхнього сина Миколу Праведниками народів світу.

/